Восьмого березня в Івано-Франківську з ініціативи «Теплого міста» провели публічну дискусію «Не/рівності: жінки та чоловіки». П’ятеро спікерів обговорили історію та сприйняття цього дня в сучасній Україні, соціологічні дослідження на гендерну тематику, про жінок у бізнесі та політиці, що об’єднує франківок і франківців, пише Galka.if.ua
Щороку 8 березня – непрохідна дата для нашого суспільства. День, коли варто піднімати питання про гендерну нерівність, права жінок, явний чи завуальований сексизм і домашнє насильство. В Радянському Союзі цей день перетворили на свято «весни і краси», і для багатьох досі залишається саме така асоціація. Та насамперед 8 березня — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир, затверджений ООН у 1977 році. В Україні цей день є державним вихідним.
Експерт з належного врядування та доброчесності Карпатського інституту аналітики «FrankoLytics», доцент ПНУ Роман Пятківський поділився, що навколо 8 березня чимало дискусій. Він переконаний, що їх би було менше, якби суспільство тримало фокус гендерного спрямування.
«Суспільство історично складається для того, аби забезпечувати потреби людей. Нам бракує розуміння суті теми гендерної рівності як комплексу питань, покликаних забезпечити права і найкращі умови життя для жінок та чоловіків як рівноцінних людей, враховуючи відмінності між статями. Ініціаторами соціологічних досліджень у нас найчастіше все ще виступають інституції інших країн, як США, Канада, Нідерланди, Швеція – які далі просунулися у питанні гендерної рівності», – говорить Пятківський.
Він додає, що у часи війни демографічні показники постійно змінюються. Наприклад, в Івано-Франківську у 2021 році було зареєстровано 237 855 осіб, а на сьогодні у місті зареєстровано 41 121 внутрішньо переміщених осіб, з яких жінок – 26 230. За останні роки в Івано-Франківській територіальній громаді збільшується кількість жінок, а от чоловіків – меншає.
«У нашій громаді середній вік породіль 29 років, що загалом відповідає загальноєвропейським тенденціям. Щодо кількості абортів тут ситуація краща, ніж у деяких центральних областях України (приблизно у 2-2,5 рази місцеві жінки вдаються до цього рідше). Фахівці пояснюють це зокрема більш консервативними місцевими культурними та релігійними цінностями. Водночас у 2020 році в нашому місті було укладено 1250 шлюбів, а 800 сімей розпалося», – говорить Пятківський.
Проведене 2021 році дослідження показало, що абсолютна більшість франківців та франківок пишаються тим, що є мешканцями своєї громади. Чоловіків і жінок об’єднують насамперед цінності міцного здоровʼя, сімейного благополуччя та матеріального добробуту. Це говорить про те, що франківки живуть з франківцями, які дбають про своє здоровʼя та свою сім’ю. Близько 85 % чоловіків і 79% жінок, проживаючи в Івано-Франківській громаді, відчували себе щасливими у 2021 році.
Переважна більшість франківців задоволені психологічним кліматом міста. Однак з упередженим ставленням до себе через стать все ж стикалися 0,6% чоловіків і 8,5% жінок.
Спікер підкреслив, що цінність гендерного підходу полягає у тому, що він дозволяє врахувати гендерний вимір у всіх напрямах політики, а також сприяє прийняттю справедливих управлінських рішень у різних сферах життя суспільства.
Проєктна менеджерка ГО «Д.О.М.4824», тьюторка ГО «Дівчата» Ольга Кукула наголошує, що гендерна рівність це не відбирання ресурсів в одних та передача їх іншим, а це про те, щоб всі мали рівний доступ до всього.
«Якщо ви підете прогулятися містом, то не побачите своїх привілеїв. Але якщо ви візьмете дитячий чи інвалідний візок, то ви побачите, що ви не всюди можете потрапити. Стереотипи кажуть, що жінка має доглядати за дітьми, має народжувати. Статистика каже, що жінки на 75% більше витрачають часу на хатні роботи й вони витрачають на це свій час, коли б вони могли відпочивати чи розвиватися».
Кукула говорить, що в Івано-Франківську досі немає шелтеру для жінок, котрі постраждали від домашнього насилля. І це – проблема.
«Коли ми планували відкривати шелтер, то нам говорили, що в Івано-Франківську немає домашнього насилля… Тема гендерної рівності у нас потрохи рухається, але нам ще до неї далеко”.
Засновниця та головна редакторка Divoche.Media Оксана Павленко поділилася, що за даними ООН, час гендерної рівності займе ще 300 років.
“Якщо ми говоримо про жінок у війську, то вони не можуть так легко просуватися по кар’єрній драбині. Війна триває не один рік, але про форму для жінок задумалися тільки зараз. Якщо ми хочемо, щоб жінки долучалися до армії – потрібно створювати для цього умови”.
Про домашнє насилля Павленко відзначає, що після війни його буде ставати більше, про це кажуть експерти, і потрібно вже зараз готуватися до цього — створювати шелтери та кризові кімнати.
В Україні на передодні 8 березня обговорювали питання його перенесення на 25 лютого (день народження Лесі Українки). Павленко відзначила, що переносити цей день не є етично з певних міркувань, а також “день народження Лесі Українки має лишатися днем народження Лесі Українки».
«Якщо ми хочемо залишити 8 березня, то нам потрібно відмовитися від радянських термінів, що це свято весни та краси. Згадувати його політичне підґрунтя. Можна виходити на марші, говорити про свої права».
Загалом вона виступає за активніше просування жіночого лідерства у суспільстві, бо це тільки зробить його сильнішим.
Депутатка Івано-Франківської міської ради, співзасновниця та голова правління ГО «Мами Прикарпаття» Мар’яна Вершиніна поділилася власним досвідом, коли відчула нерівність в Івано-Франківську і зайнялася громадським активізмом. Вона розповіла, що років 10 тому вийшла з дому разом з дитиною у візку, і помітила, наскільки некомфортним є наше місто для батьків чи осіб з інвалідністю.
«Тоді ти починаєш усвідомлювати ту нерівність, коли ти з дитиною та візочком не можеш потрапити у багато місць», – каже вона.
Також вона розповіла, що не завжди виходить доносити свою думку в Івано-Франківській міській раді.
«Мені здається, що коли я говорю у раді слово «гендер», то мене деякі колеги починають боятися. Я також порушувала питання облаштування шелтерів, тоді декілька чоловіків закривали мені рота. На найближчій сесії мають розглядати питання про передачу земельної ділянки, де мав бути дитячий садок, комунальному підприємству під облаштування парковки. І це в той час, коли в нас критично не вистачає садків, а початкові школи в прямому сенсі тріщать по швах», – розповідає Вершиніна.
Членкиня правління Бізнес Асоціації Івано-Франківська, засновниця компанії FinImpact Галина Гривнак каже, що виросла у родині, де дуже поважали жінок і була щаслива від того. А вперше гендерну нерівність відчула у бізнес-школі.
«У нас було таке заняття, коли ми йшли 25 кілометрів горами. Я готувалася до того кілька місяців, адже не мала фізичної підготовки. Нас поділили по групах, деякі вийшли швидше, я виявилася сильнішою серед жінок. На проміжній зупинці, Петросі, хлопці сказали: «Па-па, ми пішли на Говерлу». Я була здивована. Вони сказали: «Ми не будемо тебе з собою тягти, ти не маєш сили». Але я пішла. І зі мною пішли ще жінки та чоловіки, які не планували йти до Говерли. Комусь було зле потім, але ми підтримували один одного.
Потім у нас ще були різні випробування. Згодом у нас провели опитування, то деякі чоловіки та три жінки розповіли, що не відчули моєї жіночності. І вони детально описали, чому вони цього не відчули. Тобто вони думали, що я мала чекати їх і не йти на Говерлу, чекати їх у наметі зі сніданком…»
Гривнак каже, що поняття «берегині» створює для української жінки чимало проблем. Адже традиційно українську дівчинку виховують з думкою, що вона берегиня, і має насамперед виконувати певні домашній і сімейні обовʼязки.
«Жінці надає сили оточення та освіта. Якщо жінка хоче в душі працювати та досягати, а довкола говорять, що як вона буде це робити, що їй цього не треба. Потрібно якнайшвидше вирватися з цього кола».
Гривнак зауважила, що стереотип є і в сприйнятті амбіційності людей. Якщо це чоловік – то амбіційність сприймається як додаткова перевага. Якщо ж амбіційність проявляється у жінки – то її чомусь вважають нещирою та пустою. Спікерка додала – активність і впевненість жінок допоможуть їм ставати більш почутими.
Послухати дискусію прийшли близько сотні франківців і гостей міста. Вони активно долучилися до спілкування зі спікерами.
Світлини Maria Verkalets
