Нотатки до ефіру з нагоди Дня міста директорки «FrankoLytics» Ольги Максимович.
З нагоди Дня Івано-Франківська в етері ОТБ «Галичина» відбулася непересічна подія — інтерв’ю з усіма головами обласного центру Прикарпаття, які на різних етапах долучилися до розвитку та формування міста в уже незалежній Україні. Розмовляли про стратегію міста, чимало йшлося про культуру, ще більше — про економіку та повоєнну відбудову. Це був мовчазний, ймовірно, історичний ефір. Радше хотілося почути думки постатей, що на різних етапах долучалися до історії Івано-Франківська. Втім нотатки до ефіру залишу тут. Нехай мережа нагадає крізь роки. Сердечно дякую ОТБ «Галичина» за блискучий задум та усім очільникам Івано-Франківська, які знайшли час і можливість подискутувати разом з експертами та глядачами про те, яким був і куди повинен рухатися Івано-Франківськ.
Тривіум та квадривіум української Перемоги: погляд з Івано-Франківська
З часу ескалації воєнного вторгнення російських окупантів на територію України 24 лютого 2022 року Івано-Франківськ успішно склав 4 іспити стійкості. Однак чимало випробувань залишається попереду.
Іспит державницької самоповаги та віри в себе
За даними нещодавно оприлюдненого дослідження компанії Gradus приблизно дві третіх (69%) опитаних українців не вірили в те, що росія дійсно розпочне повномасштабний наступ. Проте чверть (26%) респондентів зазначили, що цілком або скоріше вірили у вірогідність нападу росії. Більшою мірою це стосується чоловічої частини респондентів.
ІС НАН України з 1992 року здійснює моніторинг суспільної думки в Україні. Щороку приблизно 300 запитань за найважливішими напрямами суспільного життя. Відрадно, що 2022 попри все винятком не став.
Знаний соціолог Євген Головаха, звертає увагу на те, що у 2022 р. українці фаталістами бути перестали, про це свідчать відповіді одного з-поміж питань національного моніторингу ІС НАН України: «Чи вірите ви в те, що з людиною буде те, що на роду написано ?». Так, у 2002 році більшість (57%) українців були швидше фаталістами й тільки 27% дотримувались протилежної думки. Зараз істотна більшість (понад 59%) опитаних українців вірять у здатність людини змінювати долю.
Українці здивували цілий світ і самі себе, знайшовши міць, силу і ресурси, про які не здогадувалися ні самі українці, ні решта світу.
Іспит гуманізму
Івано-Франківщина розташувала в себе з часу повномасштабного вторгнення приблизно чверть мільйона українців, це майже кожен 4-й житель області ( до війни Прикарпаття налічувало десь 1,4 млн. жителів). Так, в часи найбільш інтенсивного вимушеного перебування на території Івано-Франківська наших співгромадян переважна більшість (61%) зазначали, що обрали це місто з причини наявності тут родичів чи близьких друзів, ще 14% сказали, що обрали місто керуючись інформацією про наявність вільних місць для проживання.
За даними опитування, що його тоді провела одна з соціологічних компаній, весною, коли місто приймало чи не найбільшу кількість вимушено переміщених українців, кожен шостий франківчанин допомагав фінансово, кожен четвертий – волонтерив, кожен п’ятий – брав участь в інформаційному спротиві чи працював в критичній інфраструктурі.
Іспит політичної, не лише етнічної зрілості
Відрадно, що у 2022 році франківці склали іспит толерантності, найважчим компонентом якого, вочевидь було питання мови. Попри систематичні спроби розхитати суспільну ворожнечу на ґрунті культурного різноманіття — системних проявів конфлікту в цій площині не відбулося і це — чи не головна суспільна зміна у свідомості франківців. Містяни склали іспит на політичну зрілість, трансформувавшись із міської спільноти у повноцінну одиницю політичної української нації.
Іспит гордості
Де(радянізація) тут на Прикарпатті розпочалася задовго до того, як почав тріщати по швах СРСР. Варто нагадати хоча б той факт, що тут неподалік Івано-Франківська дорослішав Степан Бандера, іменем якого тепер зветься вулиця в українському Ізюмі, неподалік кордону північного “сусіда”. Російські війська воюють найперше там, де говорять російською. Те, що зверх 95% жителів Прикарпаття спілкуються українською є не випадковістю, а вибором часто захищеним кров’ю, вибором поколінь тутешніх мешканців. І зараз такий вибір складає велика Україна, а це означає, що тут на Прикарпатті, варто прибрати менторський тон, усіляко підтримати співгромадян Сходу та Півдня України у їх намаганні віднайти українську ідентичність.
Вочевидь, що прийдешній 2023 буде непростим. Ми ще вчитимемося жити з травмою, нас ще чекає повоєнний стан економіки, ми ще маємо навчитися пояснювати себе для світу, в тому числі й для європейського, що є переважно світом правил. Відтак іспити, які нас, ймовірно, очікують:
- іспит економічної майстерності;
- іспит психологічної стійкості;
- іспит міжнародної компетентності.
P.S. Це був етер, де вже гостей не зустрічав добрий колега і друг Володимир Бак, цей допис присвячую його пам’яті. Може тому і хотілося помовчати. Але, Володимир завжди вчив інакше, казав не мовчати, бо як усі мовчатимемо то як цей світ зміниться на краще. Так тому і бути.
Відео ефіру на ОТБ “Галичина” за посиланням
Фото: ОТБ “Галичина”
